Неймовірно корисні й подекуди радикальні рекомендації для П(ідприємця) щодо швидкого налагодження комунікації із собою та своєю командою
Цим матеріалом ми відкриваємо невеликий цикл, у якому спробуємо коротко дати рекомендації щодо налагодження комунікації для кожного управлінського стилю за класифікацією Адізеса. Ми розуміємо, що не в кожного є час і можливість прочитати праці Адізеса, де він докладно розкриває особливості кожного стилю й усі нюанси взаємодії носіїв різних стилів між собою, тому в цьому циклі ми зберемо найважливіше, на що варто звернути увагу. Сподіваємося, нам вдасться принаймні трохи зацікавити вас і додати мотивації зануритися в теорію й методологію Адізеса.
П(ідприємець) відкриватиме цей цикл як найяскравіший і водночас найбільш проблемний у комунікації стиль.
Знайомство
Отже, ви пройшли тест Адізеса й дізналися, що найвиразніший управлінський стиль у вас — П(ідприємець). Що це для вас означає? Спробуймо разом із д-ром Адізесом окреслити ваш імовірний портрет кількома широкими мазками. Приготуйтеся познайомитися з собою.
Можливо, це знайомство буде не надто приємним, адже зараз акцент буде саме на тому, що заважає вам розуміти інших. Як правило, ми не схильні помічати власні недоліки, а погляд збоку може виявитися доволі несподіваним. Ви навіть можете не захотіти визнавати себе в цьому описі. І можливо, ви й справді не повністю відповідаєте цьому портрету завдяки високому прояву інших стилів. У будь-якому разі пам’ятайте: кожен «мінус» має зворотний бік, який виглядає як талант. І навпаки — якщо у вас є талант, знайте, що десь на його звороті ховається вада, якої ви можете не помічати. Спробуймо подивитися в це дзеркало, а вже потім вирішимо, наскільки воно «криве».
У будь-якому разі довіра й повага до інших, зокрема колег, починається з довіри й поваги до самих себе — із прийняття себе такими, як ми є. А перший крок до прийняття — це пізнання себе. Отже, розплющуємо очі та дивимося.
Перспектива
По-перше, ви дивитеся на все дуже загально, не заглиблюючись у деталі. Ви — орел, який летить дуже високо й бачить на кілометри навколо. Це допомагає вам бачити далеко вперед і мати дуже широкий кут огляду. Завдяки цьому ви помічаєте багато чого попереду, що лишається невидимим для інших, і можете надихати та мотивувати людей, вимальовуючи їм майбутні перспективи. Але дістатися кудись неможливо, якщо не дивитися під ноги. Одного уявлення бажаного майбутнього замало — до нього ще треба пройти шлях, який зазвичай зовсім не автобан, а вузька гірська стежка з підступними каменями під ногами та урвищами з обох боків. Ця стежка проходить по поверхні землі й насправді набагато довша, ніж здається вам із висоти.
Реальність
По-друге, для вас те, що ви уявили, уже є реальністю, і ви щиро дивуєтеся, чому вона ще не виглядає так, як вам наснилося цієї ночі. Але насправді все ще «не так», і для того, щоб стало «так», потрібна ще велика кількість роботи, яку не можна виконати миттєво.
Час
Через вашу «висоту над поверхнею» час у вашій уяві минає набагато швидше, ніж у реальності. Події відбуваються, а плани реалізуються одразу після того, як ви уявили, що це вже сталося. Але на землі на все потрібен час. Пам’ятайте: ваша година умовно дорівнює приблизно шести годинам на поверхні. Тому якщо вам здається, що щось можна зробити за годину, в реальності на це піде щонайменше шість годин, а якщо «за тиждень» — то, найімовірніше, більше шести тижнів.
Попередження
Оскільки в вашому внутрішньому світі все відбувається миттєво, ви дуже швидко перемикаєтеся на нові ідеї та проєкти. Ви завжди маєте їх набагато більше, ніж реально можете довести до кінця. Але поки ви захоплені новою ідеєю, хтось «на землі» продовжує втілювати всі ваші попередні задуми й стикається з усіма можливими труднощами та ризиками — спотикається об камені й падає в урвища, яких ви не бачите з висоти.
Згода
Коли ви кажете «так», насправді це часто означає «можливо», тому що вже за годину ви можете уявити нову реальність, у якій попереднє «так» уже не має сенсу або стає невигідним. Гірше того, ви забуваєте (точніше, ваш мозок «стиранням» оберігає цілісність вашої особистості), що взагалі колись із чимось погоджувалися, і вам важко навіть уявити, що ви могли таке сказати. Саме тоді звучить: «Це маячня! Я не міг такого сказати. Ви щось вигадали або неправильно мене зрозуміли».
Що навколо?
Завдяки своїм особливостям ви сприймаєте людей, які відрізняються від вас, певним чином. Давайте подивимося на ці стереотипи й навчимося помічати момент, коли вони вмикаються, щоб згодом вийти з-під їхнього впливу.
(P) Виробник
Приємно швидкий і конкретний, але майже завжди робить щось «не те» й «якось не так».
Спочатку він здається вам дуже розумним, і вам подобається його швидкість, але з часом ви помічаєте, що він «неправильно» розуміє ваші геніальні ідеї. Він одразу біжить виконувати завдання й швидко повертається з результатом — але зовсім не таким, як ви очікували.
А що насправді?
Насправді з ним усе гаразд. Він справді розумний. І робить саме те, що ви йому сказали. Просто ви в польоті дуже швидко змінюєте цілі, а він біжить усю дорогу по землі.
При цьому для нього ви виглядаєте як мінливий, ненадійний дивак, який часто «бреше» і не відповідає за свої слова.
Його головне запитання: «ЩО (ми маємо зробити)?», тоді як вас більше цікавлять «ЧОМУ?» і «КОЛИ?». Його час — «зараз», а ваш завжди у майбутньому.
Оцініть його. Саме він перетворює ваші фантазії на реальність, якщо ви знайдете час чітко описати свої цілі, побудувати стійкий план і матимете силу триматися цього плану до кінця.
(A) Адміністратор
Надто обережний і повільний. Він розповідає вам, чому й де ваші ідеї руйнують наявну систему й чому їх неможливо реалізувати так, як ви собі уявили. Це вас дуже дратує.
Його головне запитання: «ЯК (ми це будемо робити)?». Воно здається вам неважливим, бо головне для вас — що нова реальність уже присутня у вашій уяві, а отже, її можна створити. Вас більше цікавить, чому це ще не зроблено та коли вже буде результат.
Вас також дратує його манера проводити довгі наради. Про що можна говорити дві години, коли й так усе зрозуміло?
А що насправді?
Його уявна повільність пов’язана з тим, що він чудово знає складну систему, яку ви самі колись створили, і намагається її зберегти. Це необхідно, тому що лише зріла система здатна створювати щось корисне. Система, що перебудовується, нічого не виробляє — її енергія спрямована на реконструкцію власної структури. Якби не Адміністратори, ви б нескінченно перебудовували систему доти, доки вистачало б ресурсів.
Оцініть його. Саме завдяки йому ваші ідеї не просто реалізуються, а й довго живуть, створюючи зміни відповідно до свого задуму.
(I) Інтегратор
Ще повільніший і заплутаніший, ніж Адміністратор. Більшу частину часу вам здається, що він взагалі нічого не робить. Це вас дратує, адже в компанії й так бракує активних людей, а ви думаєте, що на його місці міг би бути хтось корисніший для втілення ваших ідей.
Але чомусь навколо нього завжди багато людей, які із задоволенням звертаються до нього по пораду. Він годинами з ними базікає, витрачаючи не лише свій, а й їхній «корисний» час на балачки. Що такого корисного він може їм сказати? Вам і занурюватися туди не хочеться. Поки що ви готові миритися з ним лише тому, що він принаймні не так заважає, як Адміністратор.
А що насправді?
Ця людина — найкорисніша для вас, тому що своєю діяльністю вона створює середовище, яке утримує систему в той момент, коли впроваджуються такі бажані для вас зміни. Річ у тім, що зміни завжди розхитують наявну систему, даючи їй можливість змінити форму й стати чимось іншим. У цей момент система дуже вразлива. Якщо немає сил, здатних утримати її від остаточного розпаду, є великий ризик, що вона (повністю або частково) буде втрачена.
Інтегратор вибудовує надбудову у взаєминах між людьми, існування якої не залежить від того, хто чим займається в даний момент. Він створює ту саму довіру й повагу, які дозволяють розвиватися комунікації та всім іншим процесам у компанії. Він формує в людей відчуття безпеки й тим самим мотивує їх розкриватися та довіряти одне одному. Цей процес може бути доволі тривалим, оскільки залежить від людей, які змінюються повільно й тільки якщо самі цього хочуть, тож результати роботи Інтегратора малопомітні в короткій перспективі. Але коли ви кажете, що у вашій компанії є «корпоративна культура», знайте — це результат щоденної наполегливої праці Інтегратора, яка лише здається простою й легкою.
Що робити?
Сповільнюйтеся й час від часу спускайтеся на землю. Так ви зможете побачити середовище, у якому реалізуються ваші ідеї, і краще зрозуміти тих, хто залучений до процесу їх втілення.
Пройдіться небезпечною гірською стежкою до вершини разом із командою з (I)нтегратора та (P)виробника, користуючись картою, яку створив (A)дміністратор. Відчуйте дистанцію, яку потрібно подолати, навантаження на свої м’язи та зміну швидкості на крутих схилах. Поспостерігайте, як по-різному окремі члени команди сприймають ці труднощі й як (I)нтегратор допомагає їм упоратися та зберегти мотивацію рухатися разом уперед і вгору.
Стримуйте себе, коли вам хочеться рвонути вперед попри зусилля оточення спершу розкласти чіткий і безпечний маршрут до фінішу. Поважайте їхню роботу й їх самих. Усе, чого вони вимагають від вас (і що вас постійно дратує) — довгі зустрічі, нескінченні ітерації узгоджень, копання в найдрібніших деталях тощо — насправді необхідно для того, щоб компанія могла безперервно й ритмічно рухатися вперед і вгору небезпечними шляхами, зберігаючи дихання й уникаючи травм.
Звісно, час від часу будь-якому бізнесу потрібен ризик: треба йти туди, куди не підуть конкуренти, порушувати правила, стрибати через урвища й стрімкі потоки. Але все це слід робити після узгодження стрибка з усією командою, щоб усі «м’язи» системи працювали на нього, щоб кожен був готовий до можливого жорсткого приземлення. У такому разі ваші стрибки можуть бути набагато довшими, ніж тоді, коли всі стрибають із заплющеними очима.
Зніміть себе «з ефіру». Через свою активність ви можете говорити годинами й часто намагаєтеся «дотиснути» людей до своєї думки, не даючи їм вставити й слова, доки вони не втомляться від безкінечного потоку ваших аргументів. Ви думаєте, що переконуєте їх, але це ілюзія. У них просто не лишається сил опиратися вам. Пам’ятайте: перемога в суперечці, здобута таким чином, не принесе користі компанії. Створіть для себе й інших чіткий регламент і дотримуйтеся його. Нехай у кожного будуть рівні можливості висловитися. Не перебивайте інших і не демонструйте зневаги, навіть якщо вам здається, що співрозмовник говорить нісенітницю й ви лише марнуєте час. Примусьте себе слухати, коли не говорите самі. Це важко, але ви впораєтеся, якщо справді цього хочете.
Навчіться самостійно відбирати серед власних ідей справді значущі й відмовлятися від тих, від яких можна відмовитися. Це дасть важливим проєктам більше ресурсів і зменшить марні коливання команди навколо головного курсу. Повірте, ці коливання виснажують людей більше, ніж круте, але стабільне сходження на Еверест. І найголовніше — не думайте, що в компанії все відбувається виключно завдяки вам. Навіть не допускайте такої думки. «Не створи собі кумира». Ви справді відіграєте важливу роль у русі компанії вперед, але без усіх інших, без згуртованої синергійної команди, ви не пройшли б і першу перешкоду. Ви просто залишилися б позаду, мріючи про те, як чудово було б її подолати самостійно.
Сподіваємося, вас не надто налякали ці одкровення про себе й подекуди жорсткий стиль подачі інформації, і ви готові працювати над тим, щоб краще розуміти своє оточення та стати для нього об’єднувальним і мотивувальним фактором. Швидше за все, зараз ви думаєте, що рекомендації, які ми дали, надто загальні для прямого застосування в житті. Це правда. Неможливо вмістити всі нюанси й деталі такого складного процесу в порівняно короткий текст. Однак ці рекомендації будуть корисними, якщо ви справді сприймете їх серйозно й докладете зусиль, щоб втілити в практиці. Дорогу здолає той, хто йде.
