(Поради для Виробника, який хоче швидко піднятися на Еверест і не втратити команду)
Цей матеріал є продовженням серії порад для носіїв різних управлінських стилів за класифікацією д-ра Адізеса. Мета — допомогти краще зрозуміти особливості власного стилю та швидко налагодити комунікацію з носіями інших стилів для побудови ефективної та продуктивної команди. Ми почали цю серію з порад для Підприємців — це найбільш проблемний стиль, корекція комунікаційних особливостей якого має найсильніший вплив на команду. З нашої точки зору, другим у цій ієрархії є Виробник (Producer).
Вступ
Як і у випадку з Підприємцями, спершу ми хочемо представитися. І водночас попередити: не всі риси, які ви тут побачите, можуть вам сподобатися. Але перший і найскладніший крок до розв’язання проблем — побачити ситуацію такою, як вона є насправді.
Швидше за все, ви — найконкретніша й найшвидша людина у своїй команді (можливо, у вас є ще кілька людей з таким самим стилем, і тоді між вами точно є конкуренція за звання «найшвидшого вирішувача проблем»). Ви завжди доводите роботу до кінця (якщо вам не заважають), і інші члени команди поважають вас за це. Щойно ви бачите проблему, ви хапаєте її й стрімко біжите її вирішувати, концентруючи на цьому всю увагу. У цьому ваша перевага — і водночас ваш недолік.
По-перше, інші просто не встигають за вами, а вам потрібно все «тут і зараз». Тому вам доводиться застосовувати «грубу силу», щоб змусити людей видати потрібний результат. Більшості тих, ким ви так керуєте, такий тиск не подобається. Зазвичай вам вдається добитися свого, але щоразу це потребує дедалі більше зусиль.
По-друге, швидкий біг не завжди приводить у правильне місце. Часто ви пропускаєте потрібний поворот просто тому, що надто зосереджені на поточному завданні. Щоб бігти правильним маршрутом, потрібна карта й регулярна звірка з нею. А у вас, як правило, немає часу ні дістати карту, ні поглянути на неї, навіть якщо вона у вас є.
У комунікації ви теж максимально конкретні: ваше «так» означає чітку згоду, а «ні» — чітку відмову. Це створює непорозуміння з носіями інших стилів, адже будь-хто з них може бути невпевненим у своїй згоді чи відмові. Наприклад, у Підприємців згода часто означає «можливо», а в Адміністраторів, навпаки, відмова буває невизначеною.
Ваш час — завжди «зараз», тоді як Підприємці живуть у майбутньому, а Адміністратори — у минулому. Це теж породжує непорозуміння.
Що навколо?
Завдяки вашим особливостям ви сприймаєте людей, які відрізняються від вас, певним чином. Подивімося на ці стереотипи й навчимося помічати момент, коли вони вмикаються, щоб згодом вийти з-під їхнього впливу.
(E) Підприємець
Єдиний, хто здатен більш-менш відповідати вашій швидкості, тож ви можете час від часу його терпіти. Але оскільки він літає десь у хмарах, а ви міцно стоїте (чи, точніше, біжите) по землі, ваші картини світу часто не збігаються. До того ж вас буквально розриває від того, що Підприємець постійно змінює рішення й кидає речі на півдорозі.
Що правда?
Він справді дуже часто змінює думку, але не тому, що бреше чи не знає, що робити, а тому, що бачить нові перешкоди або можливості десь на горизонті. Без нього команда давно вже загрузла б у багнюці, заросла б у непрохідних хащах або блукала б ледь помітними стежками в неправильному напрямку.
(A) Адміністратор
Надто обережний і повільний. Він усе ще продовжує розповідати вам, чому неможливо зробити те, що ви вже встигли зробити, поки виходили покурити з наради.
Ви не розумієте, навіщо витрачати дві години на обговорення того, як щось робити, якщо існує єдине правильне й оптимальне рішення (яке, звісно, ви вже запропонували)?
Що правда?
Його уявна повільність пов’язана з тим, що в нього є детальна карта й план того, що ви збиралися робити разом. Він знає, що буде, якщо не дотримуватися плану й не звірятися з картою, — можна заблукати або навіть загинути (і ви це знаєте, але коли це знання заважає, ви готові про нього забути). Тому він послідовно й нудно намагається кожен крок звіряти із купою документів і правил.
(I) Інтегратор
Ця людина зазвичай вас не турбує, але ви не розумієте, чим вона взагалі займається. Найчастіше ви просто не помічаєте її, адже у вас є «справжні завдання», важливіші, ніж розмови.
Що правда?
Тепер ви вже знаєте, що ця людина — найкорисніша для вас, адже вона здатна створювати в команді розуміння, довіру й повагу, яких так бракує у вашій комунікації. Вона відновлює те, що ви несвідомо руйнуєте.
Що робити?
Якби ми могли дати вам одну просту й швидку рекомендацію для покращення комунікації, це було б: «сповільніться й слухайте». Але ми розуміємо, що для вас це може бути дуже складним завданням. Принаймні його точно не можна розв’язати швидко: щоб навчитися контролювати свої емоції й стримувати бажання проштовхувати свої швидкі рішення, потрібні час і великі зусилля. На це можуть піти роки, а під час шторму нам потрібні швидкі рішення.
Найпростіше, що ви реально можете зробити, — створити стратегічний альянс з одним або кількома терплячими Інтеграторами (бо їм доведеться працювати саме з вами). Це може бути непросто, оскільки їхній стиль вам важко зрозуміти й прийняти, але це все ж легше, ніж вчитися говорити їхньою мовою. Дозвольте їм доносити ваші рішення до підлеглих і колег та допомагати вам розуміти інших людей на зустрічах.
Найважчим для вас буде прийняти той факт, що люди не будуть миттєво виконувати ваші вказівки, а з деякими рішеннями ще й сперечатимуться. Зберіть волю в кулак — ви вмієте це робити — й утримуйтеся з усіх сил, коли (на другий день) вам захочеться припинити все це «безладдя» та розігнати всіх, хто в це залучений. Нехай вам допомагає впевненість у тому, що це єдиний спосіб ефективно працювати в команді та з командою.
Шлях до Евересту неможливо пройти наодинці. Неможливо швидко піднятися й так само швидко спуститися з цієї гори «налегко», без підготовки. Підкорення високих вершин — це завжди тривала підготовка: довгі обговорення покрокових планів з досвідченими альпіністами, опрацювання різних сценаріїв, аналіз ризиків, ретельний вибір спорядження, тренування, поступова акліматизація на кількох висотах, очікування відповідних погодних умов. А потім — штурм, у повній відповідності до розробленого плану, з увагою до кожного кроку та постійним зв’язком із групою, щоб утримати будь-кого, хто випадково оступиться й зірветься в прірву.
Лише повна довіра між членами групи й безмежна впевненість у їхній надійності дозволять пройти складний маршрут, досягти вершини й залишитися живим. І цього не можна досягти, діючи лише інструкціями «тут і зараз». Скоріше за все, якщо ви діятимете у своєму звичному стилі, в якийсь момент ви або не побачите поруч жодної людини, або потягнете людей за собою на мотузці до кінця (якщо встигнете міцно їх прив’язати до того, як вони захочуть утекти). Але так ви не підкорите не лише Еверест — навіть сусідній пагорб.
